Історія цинкування

У 1836 році Сорель у Франції отримав перший із численних патентів на процес нанесення покриття на сталь шляхом занурення її в розплавлений цинк після попереднього очищення.Він дав цьому процесу назву «гальванізація».
Історія гальванізації починається понад 300 років тому, коли алхімік-хімік придумав причину занурити чисте залізо в розплавлений цинк і, на його подив, на залізі утворилося мерехтливе сріблясте покриття.Це мало стати першим кроком у генезисі процесу цинкування.
Історія цинку тісно пов'язана з історією гальванізації;були знайдені прикраси зі сплавів, які містять 80% цинку, датовані аж 2500 роками.Латунь, сплав міді та цинку, була виявлена ​​принаймні в 10 столітті до нашої ери, при цьому юдейська латунь, знайдена в цей період, містила 23% цинку.
У відомому індійському медичному тексті «Чарака Самхіта», написаному близько 500 року до нашої ери, згадується метал, який під час окислення утворював пушпанджан, також відомий як «філософська шерсть», який вважається оксидом цинку.Текст докладно описує його використання як мазь для очей і лікування відкритих ран.Оксид цинку використовується й донині для лікування шкірних захворювань у кремах з каламіном та антисептичних мазях.З Індії виробництво цинку перемістилося до Китаю в 17 столітті, а в 1743 році в Брістолі було відкрито перший європейський цинковий завод.

У 1824 році сер Хамфрі Деві показав, що коли два різнорідні метали з’єднують електрично та занурюють у воду, корозія одного прискорюється, а інший отримує певний ступінь захисту.З цієї роботи він припустив, що мідні днища дерев’яних військових кораблів (найперший приклад практичного катодного захисту) можна захистити, прикріпивши до них залізні або цинкові пластини.Коли дерев'яні корпуси були витіснені чавуном і сталлю, все ще використовувалися цинкові аноди.
У 1829 році Генрі Палмер з London Dock Company отримав патент на «гофровані металеві листи», його відкриття мало драматичний вплив на промисловий дизайн і цинкування.